Войцех Любавський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Войцех Любавський
Народився22 квітня 1954(1954-04-22) (70 років)
Кельці, Польська Народна Республіка
Країна Республіка Польща
Діяльністьполітик
Alma materКраківська політехніка імені Тадеуша Костюшка
Знання мовпольська
Посадамер міста
ПартіяSolidarity Electoral Actiond, Polish Christian Democratic Agreementd і Conservative People's Partyd
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого V ступеня золотий хрест Заслуги срібний Хрест заслуги Silver Medal for Merit in Fire Protection Bronze Medal for Merit in Fire Protection Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі

Войцех Єжи Любавський (пол. Wojciech Jerzy Lubawski; нар. 22 квітня 1954, Кельці) — польський політик, воєвода Свентокшиський (1999—2001), мер міста Кєльце (2002—2018).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив будівельний технікум у Кельцях, потім навчався на будівельному факультеті Краківського технологічного університету[1]. Працював майстром на будівельному майданчику поблизу Перемишля. Протягом 20-ти років був професійно пов'язаний з компанією «Chemadin», досягнувши посади її президента[1].

З 1999 по 2001 рік обіймав посаду свентокшиського воєводи за рекомендацією партії «Виборча Акція Солідарність», а в її рамках — Альянсу польських християнських демократів (був членом політичної ради цієї партії). Згодом заснував асоціацію «Самоврядування 2002».

На місцевих виборах 2002 року обраний президентом (міським головою) м. Кельців. Прийняв присягу 19 листопада того ж року. На наступних виборах 2006 року він переміг у першому турі, набравши 71,98 % голосів. На виборах 2010 року також переміг у першому турі, набравши 58,66 % голосів (на цей раз конкуруючи, серед іншого, з кандидатами партій «Громадянська платформа» та «Право і справедливість» і отримуючи підтримку від Соціал-демократії Польщі)[2]. У 2014 році він знову переміг у першому турі (за підтримки PiS та його союзних партій), набравши 55,69 % голосів[3].

У жовтні 2015 року став членом Ради національного розвитку, створеної президентом Анджеєм Дудою[4]. На виборах 2018 року він знову балотувався на пост мера за підтримки PiS. У другому турі голосування набрав 38,75 % голосів, програвши Богдану Венті (KWW Projekt Świętokrzyskie)[5].

У лютому 2019 року призначений головою акціонерного товариства «Уздровисько Бусько-Здруй»[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Urząd Miasta Kielce. web.archive.org. 27 грудня 2011. Архів оригіналу за 27 грудня 2011. Процитовано 29 грудня 2020.
  2. ↑ Wybory Samorządowe 2010 - Geografia wyborcza - Województwo świętokrzyskie - - m. Kielce. wybory2010.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  3. ↑ Wybory 2014. To już pewne. Lubawski wygrywa w I turze. Dane ze wszystkich komisji. kielce.wyborcza.pl. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  4. ↑ Prezydent powołał Narodową Radę Rozwoju. web.archive.org. 16 жовтня 2015. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 29 грудня 2020.
  5. ↑ Wybory samorządowe 2018. wybory2018.pkw.gov.pl. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
  6. ↑ Więcek, Paweł (11 лютого 2019). Były prezydent Kielc Wojciech Lubawski powołany na stanowisko prezesa spółki Uzdrowisko Busko-Zdrój. Echo Dnia (pl-PL) . Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  7. ↑ Prezydent odznaczył zasłużonych w służbie państwu i społeczeństwu. web.archive.org. 11 листопада 2016. Архів оригіналу за 11 листопада 2016. Процитовано 29 грудня 2020.
  8. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 9 czerwca 2008 o nadaniu odznaczeń. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
  9. ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 26 maja 2004 r. o nadaniu odznaczeń. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 29 грудня 2020.
  10. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №492/2015. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  11. ↑ Порошенко нагородив Баррозу вищим орденом України. www.eurointegration.com.ua. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 29 грудня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Войцех_Любавський&oldid=42011450